Актуальність. Проблема гендерної освіти та виховання є
відносно новою. Багато її аспектів ще й сьогодні залишаються малодослідженими і
потребують ґрунтовного вивчення. Вітчизняна психолого-педагогічна думка ще й
досі, здебільшого, стоїть осторонь від досягнень у цьому напрямку світової
науки. У зв’язку зі змінами, які мають місце в соціальному житті нашого
суспільства, в останні роки виявилась недосконалість попередніх підходів до гендерної
проблеми, незадовільний стан її вивчення в Україні. Тому для вирішення завдань
гуманізації суспільства потребує кардинальної переорієнтації наукових
досліджень, під час якої відбувається поворот до людини, до її особистості,
індивідуальності, коли починають враховуватися не лише її потреби і здібності,
а й якісна своєрідність як представника певної статі.
Специфічні риси виховання дівчаток і хлопчиків
завжди були в центрі уваги психолого-педагогічної теорії та практики, оскільки
уявлення про „жіноче” і „чоловіче” в сім’ї і суспільстві опосередковує
ментальність кожного народу. Норми поведінки, виконання чоловіками і жінками
певних сімейних і соціальних ролей не тільки виявляють рівень суспільної
демократії, а й зумовлюють зміст і характер гендерного виховання дітей. У
сучасній педагогічній науці проблема гендеру вивчена ще недостатньо.
Відсутність повноцінного гендерного виховання і гендерної просвіти не лише
призводить до відхилень у формуванні особистості, поведінкових порушень,
виникнення труднощів у процесі соціалізації, але, інколи, є наслідком
виникнення серйозних психічних розладів. Не випадково в останні роки гендерна
тематика у психолого-педагогічній науці набуває все більшої актуальності.
Аналіз
останніх досліджень і публікацій. Актуальні питання ґендерної проблематики
досліджувалися в працях В.П.Агеєвої, С.Г.Айвазової, І.А.Жерьобкіної,
І.Д.Звєрєвої, Г.М.Лактіонової, Н.В.Лавриченко, О.Б.Кізь, Л.І. Міщик,
Л.О.Смоляр, С.Ф.Хрисанової, у тому числі, проблеми ґендерної політики в сфері
освіти – Л.В.Гонюкова, Н.В Грицяк, Л.С.Кобелянської, Т.М.Мельник, Н.Д.Чухим та
ін. У сучасній українській педагогіці гендерну проблематику ґрунтовно
досліджують В.Кравець, І.Мунтян, О.Цокур; особливості гендерної соціалізації
дошкільників та молодших школярів вивчають Т.Говорун, О.Кікінеджі; підлітків
С.Вихор, В.Москаленко. Зауважимо, що певні освітні аспекти гендеру в Україні,
зокрема ті, що стосуються виховання в початковій та середній школі, потребують
глибшого та повнішого висвітлення.
Мета досвіду - проаналізувати дидактичну модель виховної
діяльності вчителя щодо гендерного виховання учнів початкових класів.
Виклад
основного матеріалу досвіду. Визнання дискримінації жінок, обмеження
їхнього доступу до влади та інших ресурсів – одна з важливих умов гендерного виміру
навчально-професійної діяльності вчителів. Готовність вчителя до
гендерного виховання має комплексний характер та визначається такими
критеріями:
· мотиваційна
готовність – вивчення та усвідомлення вчителями свого власного потенціалу та
його впливу на хід виховного процесу;
· теоретична
готовність – наявність достатнього рівня знань в напрямку гендерного виховання
школярів;
· практична
готовність – наявність комунікативних, психологічних, організаторських умінь
щодо здійснення різних форм гендерного виховання;
· готовність до
творчості і співпраці – відкритість і сприйняття всього нового, здатність до
експерименту, пошуків та інновацій;
·
розробка колективних творчих заходів з
метою гендерного виховання молодших школярів; вивчення та уточнення гендерного
портрету класу та впливу особистості вихователя на характер взаємодії з
вихованцями.
Кожна маленька людина - учень, вихованець, це
не абстрактна нейтральна цілісність, а майбутня доросла жінка або чоловік. На
розумінні цього і ґрунтується гендерна модель виховання. Таке виховання
передбачає виховання гармонійного розвитку у вихованців рис фемінності та
маскулінності з врахуванням психофізіологічних особливостей (інтелектуальної та
емоційної сфер особистостей чоловіків і жінок, поведінки і характеру, взаємодії
між ними).
Дидактична модель
гендерного виховання молодших школярів має свою мету і завдання, основні
принципи, зміст і складові частини. Метою гендерного виховання у молодшому
шкільному віці є таке формування особистості юнаків і дівчат, щоб вони були:
- вільними від гендерних стереотипів;
- відповідальними за свою поведінку і
міжособистісні взаємини;
- рівними у самовираженні в усіх сферах життя
демократично орієнтованого суспільства;
- незалежними від традиційних поглядів на роль
і місце жінок та чоловіків в сучасному суспільстві. До завдань гендерного
виховання належать:
- формування мотивації та основних умінь
особистості учнів, що необхідні для рівноправної участі у суспільному житті;
- сприяння становленню активної життєвої
позиції особистості щодо реалізації ідеалів і цінностей гендерної демократії в
Україні, усуненню дискримінації і захисту прав учениць;
- формування громадянської позиції молодших
школярів щодо вирішення проблеми рівноправної участі дівчаток у класних
керівних органах, шкільному самоврядуванні.
Базується гендерне виховання на таких
принципах:
- гуманізм – забезпечення рівних прав і свобод
чоловіків і жінок має пріоритетний характер; виховання гендерної свідомості та
гідності, а також розуміння його значимості;
- демократичність –
виховання прагнення до соціальної солідарності, справедливості, уміння
конструктивно діяти і приймати гендерно збалансовані рішення;
- наступність і безперервність – постійне
розширення інформаційних і практичних кроків гендерного виховання у дошкільній,
середній та вищій освіті, а також самоосвіті;
- міжпредметність – отримання гендерних знань
під час вивчення різних навчальних предметів; узгодження змісту навчальних
програм з метою і завданнями гендерного виховання;
- етнокультурність – врахування у змісті
гендерного виховання етнонаціонального, регіонального, місцевого культурного
аспекту;
- полікультурність – виховання ідеї про
універсальність прав людини, гендерної рівності всіх національних культур,
виховання в дітей основ міжетнічної терпимості й толерантності;
- плюралізм – виховання толерантного ставлення
до різних світоглядних доктрин, діяльності учнівських самоврядних організацій.
При формуванні змісту
гендерного виховання необхідно дотримуватися таких підходів: діяльнісний – цей
підхід виховує активну життєву позицію, спрямовує зміст гендерного виховання
молодших школярів на розвиток таких уявлень та умінь, що сприяють становленню
гендерної соціалізації особистості.
Гендерна соціалізація –
це процес засвоєння людиною соціальної ролі, визначеної для неї суспільством
від народження, залежно від того, чоловіком або жінкою вона народилася.
Гендерна соціалізація - процес засвоєння людиною соціально – статевої ролі,
визначеної для неї суспільством з моменту народження.
Реалізація цього підходу передбачає створення
навчальних ситуацій щодо гендерної рівності через залучення учнів в окремих
діях, акціях і проектах для одержання особистого досвіду. Гендерна рівність –
це умови рівноправності перед законом, рівні можливості (рівність в одержанні
нагороди за рівноцінну роботу, рівність доступу до людських ресурсів) у всіх
сферах життя незалежно від статі людини. Гендерна рівність припускає однаковий
статус для жінок і чоловіків (хлопчиків і дівчаток), а це означає, що жінки й
чоловіки мають однакові умови для реалізації своїх прав, однаковий потенціал
для свого внеску в національний, політичний, економічний, соціальний,
культурний розвиток і рівні права на те, щоб користуватися результатами цього
розвитку. Гендерна рівність – справедливий розподіл можливостей для чоловіків і
жінок у суспільстві. - конкретно – історичний підхід враховує історичні
реальності, конкретні вимоги суспільства щодо підготовки молодших школярів,
майбутніх чоловіків і жінок до життя і діяльності в сучасному непростому і
незрозумілому світі; спрямовує зміст усього гендерного виховання на вирішення
найбільш актуальних завдань розвитку сучасної української шкільної навчально –
виховної системи.
Гендерна система знань
сприяє формуванню світоглядної орієнтації особистості, створенню її власної
життєвої філософії, її самоідентифікації та самореалізації в кожній сфері
суспільного життя.
